Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Загально національна криза, охопивши всі сфери суспільного життя, потребує інноваційного підходу до активізації антикризового процесу. Громадський проект «Стратегія державних закупівель» ініціює такий підхід з залученням можливостей попередження причин поглиблення держзакупівельної кризи та виходу України з неї за допомогою розробленого інноваційного підходу на засадах зразкового провідництва та всебічної досконалості усіх складових суспільно-політичної і соціально-економічної систем. Запоруку успіху ми пов’язуємо із створенням Національної Агенції «Державних закупівель» та активізацією загальнонаціонального громадського руху «За розбудову державності і громадянського суспільства!»

            У зв’язку з тим, що громадськість є найактивнішим прошарком суспільства пропонується на базі Громадського проекту «Стратегія державних закупівель» об’єднати всі прогресивні сили на інноваційній основі, спрямованій на удосконалення системи державних закупівель за допомогою системного законодавства. З цією метою необхідно:

1. Провести конкурс на проект закону України про Агенцію «Державних закупівель» (Системоутворюючий закон прямої дії);

2. Провести громадське обговорення проектів законів;

3. Об’єднати зусилля всіх зацікавлених учасників в сфері державних закупівель, а саме уряду, профільного комітету Верховної ради, громадських організацій, "Тендерна палата закупок за кошти бюджетів всіх рівнів", Тендерна Палата України, асоціація міст України, представників спеціалізованих видавництв, науковців, фахівців Інституту Прогнозу економіки та інших спеціалізованих наукових установ;

4. Відпрацювати політичні пропозиції стосовно ролі і місця сфери державних закупівель в економіці України, запросити для участі всі політичні партії і рухи;

З метою впровадження даного проекту в життя назначити установчу конференцію з цього питання. Крім цього пропонуємо звернутися до президента України, прем’єр-міністра України, Голови Верховної Ради України, народних депутатів, представників громадськості, бізнесу та підприємництва з пропозицією прийняти участь в даному проекті.

 Керівник проекту                                                                                 Волков В.В.

ПОСТАНОВА

КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ від 21 грудня 2005 р. N 1257

Про затвердження Стратегії розвитку системи державних закупівель на 2005 - 2010 роки

З метою забезпечення сталого розвитку системи державних закупівель Кабінет Міністрів України постановляє :

Затвердити Стратегію розвитку системи державних закупівель на 2005 - 2010 роки, що додається.

СТРАТЕГІЯ 

розвитку системи державних закупівель на 2005 - 2010 роки

Загальна частина

Сучасна система державних закупівель потребує досконалої законодавчої бази та ефективної системи управління на всіх стадіях. Створення такої бази - одне з найважливіших завдань органів державної влади, виконання якого сприятиме:

ефективному і прозорому використанню державних коштів;

запобіганню зловживанням та проявам корупції у сфері державних закупівель;

розвитку конкурентного середовища на ринку державних закупівель;

поліпшенню міжнародного іміджу України як держави з ринковою економікою, яка успішно здійснює економічне реформування з метою вступу до Європейського Союзу та Світової організації торгівлі.

Система державних закупівель, створена у 2000 - 2001 роках з прийняттям Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", розвивається достатньо динамічно. Зокрема, посилюється активність учасників торгів (у середньому в тендері бере участь не менш як три учасники). Істотно підвищився рівень конкуренції на ринку державних закупівель, збільшилася кількість конкурентних процедур закупівель до 88,3 відсотка у 2004 році проти 83,5 відсотка у 2003 році. Відповідно зменшилася з 16,5 до 11,7 відсотка кількість застосованих процедур закупівлі в одного учасника. Такі ж тенденції зберігаються і в 2005 році. У цілому це сприяло розвитку конкуренції, оптимізації витрат розпорядників державних коштів на закупівлю товарів, робіт і послуг, поліпшенню інформаційного забезпечення учасників торгів та, як результат, зростанню довіри суб'єктів господарювання і суспільства загалом до органів державної влади.

Однак існує ряд питань, що потребують вирішення з метою забезпечення подальшого вдосконалення системи державних закупівель, підвищення дієвості механізму закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти, в тому числі на засадах міжвідомчої координації, забезпечення прозорості та підвищення ефективності використання державних коштів, усунення порушень законодавства під час проведення процедур закупівель, розвитку цивілізованого ринку консалтингових послуг та запровадження електронних державних закупівель.

Мета і основні завдання Стратегії

Метою Стратегії є визначення перспектив подальшого функціонування системи державних закупівель, спрямованого на підвищення дієвості механізму закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти, забезпечення прозорості та зростання ефективності використання державних коштів, підвищення рівня конкуренції у цій сфері з урахуванням міжнародного права, зокрема законодавства Європейського Союзу та норм і правил Світової організації торгівлі.

Стратегія охоплює всі аспекти функціонування системи державних закупівель і передбачає координацію дій органів державної влади щодо здійснення заходів з удосконалення законодавства у цій сфері, поліпшення інформаційного забезпечення та інших заходів, спрямованих на підвищення ефективності закупівель.

Основним завданням Стратегії є визначення напрямів реалізації державної політики у сфері закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти на 2005 - 2010 роки.

Основні напрями реалізації Стратегії

Основними напрямами реалізації Стратегії є:

1) розвиток законодавства з питань державних закупівель, що забезпечить:

гармонізацію законодавства з міжнародними нормами і правилами;

упорядкування міжвідомчої координації закупівель окремих груп товарів;

удосконалення порядку задоволення пріоритетних державних потреб і здійснення заходів щодо запобігання виникненню боргових зобов'язань розпорядників державних коштів;

2) поліпшення інформаційно-технічного та кадрового забезпечення в системі державних закупівель, що сприятиме:

впровадженню у сферу державних закупівель сучасних інформаційних технологій та міжнародного досвіду;

забезпеченню прозорості процедур державних закупівель та роботи тендерних комітетів;

підвищенню професійного рівня спеціалістів, які працюють у тендерних комітетах;

3) формування цілісної системи контролю, що забезпечить:

налагодження ефективного внутрішнього контролю щодо державних закупівель розпорядниками державних коштів;

взаємодію спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань координації закупівель товарів, робіт і послуг з контролюючими та правоохоронними органами;

4) удосконалення системи управління державними закупівлями, що сприятиме створенню гнучкої та ефективної організаційної структури спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань координації закупівель товарів, робіт і послуг та уповноважених ним представників у регіонах;

5) активізація міжнародного співробітництва у сфері державних закупівель з метою:

визнання законодавства з питань державних закупівель таким, що відповідає нормам і правилам Світової організації торгівлі;

залучення міжнародної технічної допомоги для розвитку системи державних закупівель.

З метою організаційного забезпечення реалізації Стратегії передбачається здійснення заходів згідно з додатком, контроль за яким покладається на Мінекономіки.

Законодавче забезпечення держзакупівель.

Конструктивний аналіз ситуації в світі і в Україні засвідчує наявність планетарної кризи, яка поширюється на все нові сфери суспільного життя. Особливу занепокоєність викликає перебіг подій в Україні, яка опинилась в епіцентрі планетарної кризи. Потрібен інноваційний підхід до випереджаючої активізації загальнонаціонального процесу, який базується на зразковому провідництві та всебічній досконалості усіх складових суспільно-політичної і соціально-економічної систем. Розробці та запровадженню цього підходу сприятиме інноваційна держбудівна політика, яка реалізується в життя за допомогою систем, серед яких пріоритетного значення набуває система формування інтелектуальної менеджер - провідної еліти нації якісно нової консолідуючої генерації, працюючої на межі творчих здібностей. Зазначений підхід нами детально викладено в брошурах :

(«СТРАТЕГІЧНИЙ  ДЕРЖАВНО – ЗАКУПІВЕЛЬНИЙ  МЕНЕДЖМЕНТ», «СТРАТЕГІЧНИЙ  ДЕРЖЗАКУПІВЕЛЬНО – АНТИКОРУПЦІЙНИЙ  МЕНЕДЖМЕНТ» «СТРАТЕГІЧНИЙ УКРАЇНО –АЗІЙСЬКИЙ МЕНЕДЖМЕНТ», «УСВІДОМЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ВИБОРУ», «СТРАТЕГІЧНИЙ  ДЕРЖЗАКУПІВЕЛЬНО – ЕНЕРГОЗБЕРІГАЮЧИЙ  МЕНЕДЖМЕНТ» «СТРАТЕГІЧНИЙ  РИБОГОСПОДАРСЬКИЙ  МЕНЕДЖМЕНТ», «СТРАТЕГИЧЕСКИЙ  УКРАИНСКО – КИТАЙСЬКИЙ   МЕНЕДЖМЕНТ» «СТРАТЕГІЧНИЙ  ПІДПРИЄМНИЦЬКИЙ МЕНЕДЖМЕНТ»).

            Ні «Антикризова коаліція» Верховної Ради України, ані коаліційний Уряд Віктора Януковича не являють собою ту ідейно піднесену та інтелектуально потужну силу, яка своїм зразковим прикладом та досконалою організацією спромоглася б позбавити український народ кризових явищ. Саме з цієї причини ми зіткнулися з держзакупівельною кризою, яка стрімко поглиблюється, вимагаючи негайного вдосконалення(хоч часткового) законодавчого забезпечення системи закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Мотиви.

Одним з основних мотивів щодо необхідності функціонування Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» (далі – Закон) є рішення Президента України та Уряду стосовно інтеграції в Європейські економічні структури та членства у Світовій організації торгівлі. Вимоги Світової організації торгівлі щодо зазначеного питання визначені в Угоді про державні закупівлі СОТ, прийнятої у квітні 1994 року. Ця Угода поширюється на будь-який закон, норму чи практику, що стосуються державних закупівель, включаючи державні закупівлі у сфері послуг.

Головною умовою для реалізації зазначених намірів є приведення внутрішнього законодавства України, у тому числі і з питань державних закупівель, у відповідність з нормами і правилами міжнародної торгівлі. Обов’язковими умовами Угоди про державні закупівлі є недискримінація постачальників незалежно від їх статусу та державної належності і здійснення закупівель на конкурсній основі із забезпеченням прозорості на кожній стадії торгів (тендерів) на вимогу будь-якого з постачальників.

У Програмі інтеграції України до Європейського Союзу, затвердженої Указом Президента України ще від 14.09.2000 №1072/2000, міститься окремий розділ “Державні закупівлі”, у якому визначено заходи щодо подальшої гармонізації національної системи державних закупівель до європейської.

Міжнародна практика конкурсних торгів свідчить, що використання конкурентних механізмів при здійсненні закупівель економить від 10 до 20 відсотків запланованих на закупівлю коштів, дозволяє зробити процедуру витрат бюджетних коштів максимально гласною і відкритою, підвищуючи довіру громадськості до державного сектору. У той же час, сам факт дій державного сектору як повноцінного та водночас надійного ринкового гравця (суб’єкта ринку) стимулює конкурентне середовище національної економіки, необхідне для розвитку підприємницької ініціативи. У змаганні за державне замовлення може взяти участь підприємство будь-якої форми власності. Головна умова для претендента – мати необхідну кваліфікацію, технічно-фінансові можливості, відповідний досвід і позитивну репутацію.

Проте, Закон, що діє на цей час, не дозволяє реалізувати усі позитивні моменти, які забезпечуються цими конкурентними процедурами. Більш того, чинна редакція Закону не відповідає економічним інтересам держави, а також суперечить міжнародній практиці здійснення конкурентних процедур закупівель та задекларованим в цьому Законі цілям: підвищенню ефективності витрачання державних коштів та створенню конкурентного середовища у сфері державних закупівель.

зауваження до попереднього закону

Основними недоліками попереднього Закону є:

1.    умови обов’язкового розміщення замовниками певних масивів інформації щодо державних закупівель лише на спеціальній інформаційній системі в мережі Інтернет (веб-сайті), що відповідає певним, досить жорстким, вимогам, вкоючаючи права інтелектуальної власності. (До речі, у розвинутих країнах розміщення інформації про торги та проведення електронних закупівель відбувається з використанням власних Інтернет-сайтів замовників, які розміщують попередню інформації у вигляді оголошень про торги в офіційному державному виданні в електронній та паперовій формі (наприклад, у ЄС при Єврокомісії існує міждержавна офіційна електронна система інформування про торги – TED – Tender Electronically Daily, після розміщення оголошення в якій замовники, крім класичного порядку проведення тендерних процедур, мають право на власних сайтах проводити спеціальні процедури електронних закупівель, регламент яких наразі тільки формується).

Слід відзначити, що встановлення вимог до “інформаційних систем в мережі Інтернет” (ст.4-2 Закону) не є предметом регулювання саме цього закону, а визначається, зокрема, Законом України «Про телекомунікації», іншими нормативно-правовими актами з питань безпеки інформаційних систем загального доступу, технічних засобів телекомунікацій, які є обов'язковими для всіх виробників і постачальників технічних засобів, науково-дослідних та проектних організацій, а також для операторів і провайдерів телекомунікацій. До того ж, відповідно до Закону України «Про телекомунікації» “інформаційні системи” – це “сукупність телекомунікаційних мереж та засобів для накопичення, обробки, зберігання та передавання даних”, які, безумовно, не видають нормативно-правових актів та не мають статусу юридичної особи. У той же час чинним Законом встановлена норма стосовно визначенням інформаційною системою в мережі Інтернет порядку оприлюднення (розміщення) замовниками інформації щодо державних закупівель (ст.4-1 Закону) та її кодування (ст.8 Закону). При цьому, недотримання цього порядку є підставою для відміни торгів (ст.4-2 та 8 Закону).

Додатково слід відзначити, що використання електронного документообігу при електронних закупівлях в режимі on-line, унеможливлює виконання учасниками закупівель інших норм Закону, зокрема, щодо нотаріального посвідчення договорів (ст.34 Закону), а також строків оприлюднення інформації, подання пропозицій тощо, оскільки, закупівля в режимі “on-line” (ст.1, 42, 9 Закону), має здійснюватися в “режимі реального часу, в темпі отримання інформації”. До того ж, само поняття режиму “on-line” та порядок його застосування чинним законодавством України не визначено. Крім того, на виконання ст.5 Закону України «Про електронний цифровий підпис» Кабінетом Міністрів України 28 жовтня 2004 року прийнято постанову №1452, якою затверджено Порядок застосування електронного цифрового підпису органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями державної форми власності. Відповідно до п.4 цього Порядку електронний цифровий підпис застосовується лише за умови використання надійних засобів електронного цифрового підпису, що повинно бути підтверджено сертифікатом відповідності або позитивним висновком за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації, отриманим на ці засоби від спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері криптографічного захисту інформації, та наявності посилених сертифікатів відкритих ключів у своїх працівників - підписувачів. Таким чином, впровадження замовниками торгів власних інформаційних систем у мережі Інтернет практично неможливе, оскільки пов’язане із значними фінансовими витратами на підготовку фахівців, технічне забезпечення, отримання відповідних сертифікатів, висновків тощо, що суперечить меті Закону – досягненню оптимального і раціонального використання державних коштів.

Крім того, електронний цифровий підпис в діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування у даний час практично не застосується і обмежується, зокрема, впровадженням його при поданні платниками податків податкової звітності та при електронних банківських розрахунках.

2.    узаконення окремих аспектів повноважень, статусу і діяльності Тендерної палати України як сукупності громадських організацій, в частині дублювання нею функцій державного управління.

Стосовно цієї законотворчої норми слід відзначити наступне:

Ø     директива № 2004/18/ЄC не передбачає створення такого органу, як Тендерна палата і відповідно не визначає її функцій.

Ø     положення Закону щодо створення та функціонування Тендерної палати України суперечать положенням Закону України «Про об’єднання громадян», відповідно до якого громадськими організаціями визнаються об’єднання громадян, які засновані рішенням з’їзду або загальних зборів, діяльність яких легалізована шляхом реєстрації в Міністерстві юстиції України, мають всеукраїнський статус якщо в них є місцеві осередки, і які на добровільних засадах (а не шляхом прийняття закону) можуть засновувати спілки тощо;

Ø     зазначена норма за відсутністю будь-якої відповідальності Тендерної палати України за свої дії та рішення, а також ефективного контролю за її діяльністю, в тому числі з боку органів виконавчої влади створює передумови для певних зловживань з боку співробітників даної організації.

3.    Поширення загального порядку державних закупівель на комунальні підприємства та господарські товариства, у яких державна частка акцій перевищує 50 відсотків (ч.1 Закону).

Зазначена норма порушує права та законні інтереси інших акціонерів та співвласників підприємств, що володіють частиною власності цих суб’єктів господарювання, і суперечить ст.135 Господарського кодексу України, ч.1 якого визначає, що власник майна має право одноосібно або спільно з іншими власниками на основі належного йому (їм) майна на свій розсуд визначати порядок використання майна, інші питання управління діяльністю суб'єкта господарювання, а також суперечить ст.10 Закону України «Про господарські товариства», відповідно до якої всі учасники товариства мають права брати участь в управлінні справами товариства.

4.    Встановлення у ч.1 ст.8. Закону норми, згідно з якою Тендерна палата України оприлюднює відомості щодо спеціалізованих друкованих засобів масової інформації, міжнародних видань та інформаційних систем у мережі Інтернет, які відповідають вимогам цього Закону.

Досвід проведення тендерів в рамках чинного Закону показав, що ця норма в умовах відсутності реального суспільного і державного контролю за діяльністю самої цієї Палати вже призвела до незаконної монополізації послуг з розміщення інформації в мережі Інтернет, що належить державі, певною комерційною структурою – ТОВ «Європейське консалтингове агенство», спричинила збільшення витрат замовників та учасників торгів при проведенні державних закупівель, ускладнила, а в деяких випадках навіть унеможливила їх проведення.

Справа в тому, що згідно з роз’ясненнями Служби безпеки України (лист СБУ від 07.04.2006 №18/18/4-857) станом на цей час в Україні відсутні інформаційні системи в мережі Інтернет, які в повній мірі відповідають вимогам Закону. Проте, всупереч цій інформації, тобто в порушення абз.2 ч.1 ст.8 Закону, Тендерна палата України поширила висновок стосовно того, що «Портал «Державні закупівлі України», який належить ТОВ «Європейське консалтингове агентство», в повній мірі відповідає вимогам Закону про закупівлю.

У зв’язку з цим усі замовникі торгів при проведенні тендерів змушені були звертатись до цієї комерційної структури. В той же час, встановлений нею порядок оплати її послуг тільки у 2006 році завдав збитків державі у сумі декілька мільярдів гривень.

5.    Встановлення у ч.2 ст.8 та ч.1 ст.29-1 Закону норм обов’язкового розміщення оголошень про заплановану закупівлю та про результати торгів в інформаційному бюлетені, що видає Тендерна палата України.

В умовах відсутності єдиного державного видання для розміщення оголошень щодо державних закупівель та реального суспільного і державного контролю за діяльністю самої Тендерної палати ці норми вже призвели до інформаційного свавілля у даній сфері, оскільки прийняття оголошень про заплановану закупівлю та про результати торгів здійснюється інформаційним бюлетенєм Тендерної палати України виключно через ТОВ «Європейське консалтингове агентство».

Обумовлене таким чином монопольне становище цієї комерційної структури дозволяє їй втручатися в процедури державних закупівель, на свій розсуд встановлювати термін публікації оголошень, а також розмір і порядок оплати її послуг, що, як вже відзначалось вище, завдає колосальних збитків державі.

6.    відсутність норм застосування принципу міжвідомчої координації для закупівель за кошти місцевих бюджетів, який є досить розповсюдженим у розвинутих країнах, насамперед ЄС, де він врегульований у Директивах щодо державних закупівель (“рамкові закупівлі”).

7.    Встановлення у ч.4 ст.8 Закону норми, згідно з якою редакції друкованих засобів масової інформації (далі – ЗМІ) при прийнятті оголошень про заплановану закупівлю, оголошень про попередню кваліфікацію та оголошень про результати проведення торгів зобов’язані перевіряти виконання замовниками вимог щодо розміщення інформації, що стосується цієї закупівлі, в мережі Інтернет.

8.    Положення щодо обов’язковості плати за тендерну документацію (ч.1 ст.20 Закону), внесення тендерного забезпечення (ст.23 Закону) та забезпечення виконання договору (ст.25 Закону), що вже призвели як до неодноразових зривів торгів через небажання суб’єктів господарювання викладати гроші третім особам просто за участь у тендері без гарантування чесного його проведення, так і, подекуди, до відчутного подорожчання тендерних пропозицій, у ціну яких суб’єкти господарювання закладають всі понесені витрати.

9.    Встановлення у ч.2 ст.17 Закону норми щодо зобов'язання банків під час оплати за договорами, укладеними державними, казенними, комунальними підприємствами та господарськими товариствами, в яких державна частка акцій перевищує 50 відсотків, перевіряти наявність звіту про результати здійснення процедури закупівлі.

10.      Встановлення у ч.2 ст.17 норми щодо обов`язкового надання органам державного казначейства під час здійснення оплат договорів про закупівлю копій оголошень, завірених Тендерною палатою України та спеціалізованим друкованим засобом масової інформації, а також копій документів, що підтверджують розміщення інформації, передбаченої ст.4-1 Закону, в інформаційній системі в мережі Інтернет, завірених цією системою.

11.      Встановлення у ст.3-2 Закону норми щодо перевірки органами державного казначейства наявності документів, що підтверджують проведення тендерних процедур.

Ця вимога вже призвела до того, що органи державного казначейства фактично займаються перевіркою тендерів, втручаються до редакції договорів, форм заповнення звітов із додатковими вимогами, на свій розсуд тлумачать чинне законодавство, тобто підмінюють визначені ст.37-2 Закону державні органи, до компетенції яких належить проведення перевірок. Це, в свою чергу, приводить до затримки платежів та своєчасного освоєння бюджетних коштів.

12.      Встановлення у ч.1 ст.36 Закону положення про можливість оскарження процедури торгів особами, які не приймали участь цих торгах.

Як показує досвід, це положення вже стало причиною частих зривів процедур закупівель і несвоєчасного освоєння бюджетних коштів в результаті безпідставного подання окремими (сторонніми) суб’єктами господарювання, які не приймали участь у процедурі закупівлі, скарг щодо цих торгів.

Стан

З усією відповідальністю можна  заявити, що з 17 березня 2006 року держава втратила контроль над використанням державних коштів. Саме 17 березня 2006 року набрали чинності зміни до Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» якими по суті громадську організацію наділено правами виконавчої влади. Сьогодні система державних закупівель перебуває в критичному стані, що виявляється у дестабілізації виробничого процесу державних підприємств, зриві виконання державних цільових програм та створенні передумов до виникнення надзвичайних подій у життєво важливих сферах економіки. Результатом впровадження діючої редакції Закону стало майже двократне падіння конкуренції на відкритих торгах, вимивання малого та середнього бізнесу з ринку державних закупівель, ігнорування вимог Закону державними (казенними) підприємствами та господарськими товариствами з державною часткою більше 50%, зниження питомої ваги державних коштів, що витрачаються за процедурою відкритих торгів. Стала очевидною пряма загроза національній безпеці України. За даними СБУ, в листопаді було фактично припинено закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб Збройних Сил України. На Південноукраїнській та Чорнобильській АЕС створилися передумови для зниження загального рівня безпеки АЕС через неможливість вчасного проведення ремонтних робіт та постачання необхідних товарно-матеріальних цінностей. На вересень поточного року у Верховній Раді України було зареєстровано більш ніж 30 законопроектів якими пропонувалось внести зміни до діючого Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", включаючи урядовий законопроект (реєстраційний № 1209-15 від 05.10.2006). Згідно розпорядження Голови Верховної Ради України було створено робочу групу на чолі з Василем Цушком для підготовки єдиного узгодженого законопроекту. Проте до цієї групи увійшли лише народні депутати, які були авторами діючої редакції Закону, та так звані представники громадськості - Тендерної палати, Асоціації промисловців та підприємців-постачальників товарів, робіт та послуг (голова якої - Володимир Доброскок завалив необґрунтованими скаргами сотні замовників по всій країні), колишній Ради підприємців при Кабінеті Міністрів, голова якої Ксенія Ляпіна підтримувала діючий Закон попри його руйнівний вплив на малий та середній бізнес… Узгоджений законопроект робочої групи було оприлюднено на сайті Верховної Ради лише за день до голосування в парламенті, а сам законопроект було розглянуто у першому і другому читанні 01.12.2006 року за 15 хвилин, без оцінки фахівців і юридичного управління Верховної Ради, широкого громадського обговорення та навіть ретельного ознайомлення самими народними депутатами. Таким чином, законопроект № 1209-д було "протягнуто" через парламент з порушенням регламентних норм, в закритому режимі та без належного інформування і залучення як громадськості, бізнесу та замовників, так і самих народних депутатів. Найцікавіше почалось далі, коли закон надійшов до Секретаріату президента на підпис. Провівши дослідження щодо двох текстів Закону №424–V було з’ясовано, що тексти відрізняються за такими ознаками:

1. Літературна правка (Сорок один випадок)

2. Виключено норму закону. Норму закону виключено з законопроекту за який проголосували депутати (Шістнадцять випадків)

3. Нова норма, за яку не голосували депутати, але у законі який підписав Президент вона з’явилась (Двадцять три випадки)

4. Нова редакція. Норма законопроекту за який проголосували депутати викладено у новій редакції (Дев’ять випадків)

5. Внесенно зміни до інших Законів, за які не голосували депутати, у законі який підписав Президент (Один випадок)

Враховуючи те, що це не перший випадок коли на підпис Президенту надходить Закон який різниться від прийнятого Верховною Радою України можно зробити висновок, що порушення набирає ознак системності. Можно припустити, що тут замішані посадові особи апарату Верховної Ради України та Секретаріату Президента України але в цьому повинні розібратись правоохоронні органи.

Незворотні процеси.

Зараз як ніколи вітчизняні виробники, підприємства громадських організацій інвалідів та кримінально-виконавчої системи потребують підтримки держави на законодавчому рівні. З’ясовується, що депутати проголосували за закон в якому зберігаються певні преференції для цих підприємств та організацій, а в Законі який передано на підпис Президенту стаття яка регулює захист вітчизняного виробника взагалі виключена. Отже хтось вирішив за парламент та Президента, що вітчизняні виробники, підприємства громадських організацій інвалідів, кримінально-виконавчої системи, а також сільгосп виробники не потребуть захисту держави на законодавчому рівні.

У двох версіях закону різняться граничні рівні сум з яких застосовуютсья норми Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» на закупівлю товарів та послуг.

В редакції проекту Закону який прийняла Верховна Рада України передбачалось встановлення Кабінетом Міністрів України індикативних цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення для пільгових категорій населення, продукцію харчової промисловості, пального; закупівля таких товарів здійснюється за цінами рівень яких не перевищує індикативних цін. Індикативні ціни повинні були стримувати ціни для пільгових категорій населення, але в Законі який підписав Президент дана норма просто відсутня. В порівнянні від пільгових категорій населення які й так не захищені, закон захищає Спілку громадських організацій «Тендерна палата України» та встановлює, що дана спілка не є суб’єктом владних повноважень та не здійснює владно-розпорядчих функцій. Дана норма Закону не дозволить оскаржувати рішення цієї Спілки у судовому порядку. Ось такий «квиток» на всі випадки життя.

Редакцією Закону який підписав Президент передбачаються зміни до Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», але за них Народні депутати не голосували. Цими змінами запроваджується таке поняття як перевірка державних закупівель, що нев’яжиться з духом Закону «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні».

Закон України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» став зараз дорожною картою дерибану державних коштів для кола обраних, і мова взагалі не йде про відповідальність світовій практиці здійснення закупівель за державні кошти.

Отже, часткові зміни держзакупівельного законодавства не змінюють стан справ у цій державобудівній сфері. Життя з усією необхідністю потребує випереджаючої розробки системного держзакупівельного законодавства, забезпечую чого ефективне переведення існуючих недосконалих теорій і практик держзакупівлі на принципово новий рівень конкурентоспроможного розвитку системи закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти, задовольняючої вимогам світового цивілізаційного процесу та стратегічного позиціювання на глобальному ринку інтелектуального продукту і концептуальних наукових послуг.

Негативні наслідкі.

Зовнішні

• Знищення іміджуУкраїни, уряду Віктора Януковича та Верховної Ради серед міжнародної спільноти (іноземні держави, міжнародні організації, мас медіа тощо); закріплення іміджу уряду та парламенту як наскрізь корумпованого; підсилення міжнародного іміджу Партії регіонів як фінансово-олігархічного угрупування, що використовує корумповані методи управління та придушує свободу слова

• Виникнення значних труднощів з проведенням зовнішніх та внутрішніх позик, запланованих урядом на наступний рік

• Зрив програм співробітництва з іноземними урядами, зокрема, країнами ЄС, та міжнародними організаціями

• Виникнення загрози використання інституційної структури держзакупівель зовнішніми силами для руйнування національної безпеки України

Внутрішні

• Розпад цілісної структури державного управління через політизацію державних закупівель, формування неформальних місцевих \ регіональних «режимів» витрачання державних коштів (перший крок до формування реальної самостійності адміністративно-територіальних одиниць України) тощо

• Значне перевитрачання державних коштів

• Постійна загроза непідконтрольного та незворотного зриву важливих державних програм та проектів

• Постійна загроза не прогнозованого виникнення надзвичайних ситуацій, зокрема, на ключових об’єктах інфраструктури (АЕС, дороги, комунальна інфраструктура..)

• Постійна загроза непередбачуваної дестабілізації роботи державних підприємств з їх подальшою передачею з державної в приватну власність.

• Руйнування етики державної служби та закріплення корумпованих моделей поведінки державних службовців, зокрема, на регіональному та місцевому рівні 

• Наростання соціальної напруги та невдоволення урядом серед широких верств населення, бізнес спільнот - внаслідок дії вище зазначених факторів